У листопаді 2023 року переміщені родини в школі-прихистку в Рафаху на півдні Гази чекали на безкоштовну питну воду з автоцистерни. Коли водопровідна й бутильована вода не були надійними джерелами, черга з посудинами залежала від прибуття машини та її обмеженого вантажу. Школа стала прихистком, а подвір'я — пунктом розподілу води для родин. Це очікування не можна називати впорядкованим поверненням до нормальності. Його створили примусове переміщення та зруйнована інфраструктура; безкоштовна роздача не означала достатнього постачання. Черговість біля однієї цистерни підтримувала мінімальні потреби життя в прихистку.