Ще до відкриття виборчих дільниць 8 листопада 2015 року виборці вже шикувалися перед школами й монастирями по всій М’янмі. The Guardian зафіксував черги біля дільниць у Янгоні, зокрема одну, що близько 11-ї години все ще простягалася вздовж провулка. Польові нотатки Human Rights Watch описують виборця в Мандалаї, який став у чергу о 6-й ранку й чекав приблизно годину. Люди чекали не просто на аркуш паперу: кожен виборець мав пройти перевірку в реєстрі, отримати позначку незмивним чорнилом і таємно зробити відмітку в бюлетені.
Це були найбільш широко конкурентні загальнонаціональні вибори в М’янмі за 25 років, і Національна ліга за демократію на чолі з Аун Сан Су Чжі здобула переконливу перемогу. Однак видимі черги не представляли весь електорат. Багатьох рохінджа та інших мешканців позбавили права голосу, а обмеження також визначали, хто міг бути внесений до виборчого бюлетеня. Довга черга демонструвала участь тих, кого допустили до процесу; вона не доводила рівності доступу до нього.
Саме ця відмінність робить виборчу чергу історично промовистою. Усередині неї люди з різними політичними поглядами проходили однакову послідовність адміністративних процедур. Поза нею залишалися люди, яким система не дозволяла навіть дочекатися своєї черги. Черги біля дільниць у 2015 році зробили очікування змін видимим, але водночас позначили межі цих змін. Відповідально осмислювати їх означає бачити і терпіння при вході, і виключення тих, кого цей вхід не міг показати.